Торпедо! Гарри Хомвуд

Корабль USS Sharkfin знаходився в дванадцяти годинах від Гібралтарської протоки на курсі 278 градусів істинно, пункт призначення — Новий Лондон. Люди на гідролокаційній вахті не прислухалися до наближення ворога. Вони в першу чергу були стурбовані моделями пошуку сонара, які випромінювалися попереду та з обох боків від носа підводного човна. Існував шанс, що оператори гідролокатора могли почути скигливий, високий шум торпеди, що мчала в кільватерній кільватерній черзі підводного човна, але це був віддалений шанс. Великий семилопатевий гвинт «Акулячого плавника» обертався достатньо швидко, щоб рухати величезний підводний човен зі стабільною швидкістю двадцять вузлів, створюючи рівно стільки шуму, щоб майже заглушити будь-який звук, що долинав прямо за кормою. Торпеда наблизилася до гвинта, що обертався, і вибухнула з гуркотом... Уражений підводний човен здригнувся й уповільнився, його нутро було абсолютно нерухомо, наповнене водою, а «Акулячий плавник» спускався вниз, довго плавно спускаючись у Чорне море. Це був неспровокований удар. напад, свідомий акт агресії. Коли віце-адмірал Майк Бреннон з ВМС США отримав повідомлення про те, що уламки Sharkfin були знайдені, із зяючою дірою в кормі, він міг лише зробити висновок, що радянські війська без попередження атакували та знищили американський атомний підводний човен. Він не міг залишити інцидент без помсти. Але які б кроки він не вживав, він ризикував привести дві супердержави до стану війни. Якби він повідомив президента, Конгресу могли б знадобитися тижні, щоб вжити заходів — надто довго. Яку б відповідь не мала бути зроблена, вона мала бути зроблена рішуче й негайно. Гаррі Хоумвуд, автор «Останньої гавані» та «Тихого моря», написав роман, у якому зростає напруга; історія про сучасні морські супердержави, які ведуть смертельну битву, яка ставить невідомий світ на межу ядерного голокосту. Гаррі Хоумвуд був кваліфікованим підводником до того, як йому виповнилося сімнадцять років, він збрехав флоту про свої віку, і служив у маленькому "S"-човні у старому Азіатському флоті. Після Перл-Харбора він знову пішов на військову службу та здійснив одинадцять військових патрулів у південно-західній частині Тихого океану. Пізніше він став керівником чиказького бюро Newsweek, головним редакційним автором Chicago Sun-Times і протягом одинадцяти років мав власну щотижневу програму новин, яка транслювалася на тридцять дві телевізійні станції PBS.