Стрілецька рапсодія Роберт Паркер Браун

Вятт Ерп, Біллі Кід, Док Холлідей, Надгробок, O.K. Коррал — ікони настільки міцно ввійшли в американську історію, що ми можемо не знати про них нічого, крім їхніх імен. Але в цьому вільному, примхливому рифі про події, що призвели до перестрілки 1881 року на О.К. Коррал — характерна битва, що визначає жорстокість Старого Заходу — Роберт Б. Паркер відтіняє чорно-білу суворість мінливими тонами сірого. Паркер виходить за рамки голлівудської версії перестрілки, щоб дослідити клубок сімейної відданості, брудна політика та пристрасть, яка охопила Ваятта Ерпа до та після його зіткнення з бандою Клентона. За версією Паркера, давнє суперництво між Ерпами та ковбоями може виникати через культурні відмінності (Клантони були власниками ранчо, які підтримували конфедеративні симпатії під час Громадянської війни; Ерпи були городянами, які були лояльними до Союзу), і воно може бути посилене алкоголем, мачизм і палкі звинувачення з обох сторін. Але іскра, яка призвела до останньої пожежі, простіше: Ваятт закохується в Джозі Маркус, красиву, самовпевнену супутницю шерифа Джонні Бехана. Ваятт Ерп із Паркера, як і його герой-детектив Спенсер, по черзі зарозумілий і скромний, а Ерп твердий Нестримна боротьба з честю, сім’єю та любов’ю буде знайомою для шанувальників цієї тривалої серії. Але автор відмовився від відносно заплутаного сюжету серіалу та вкраплень тупого гумору. Роман є цікавим злиттям невблаганно лінійної оповіді та моментів статичного споглядання. Воно проноситься, як перекати-поле, крізь Tombstone, залишаючи дво- та тримісячні проміжки, ненадовго зупиняючись, щоб зануритися в моменти конфлікту та моменти миру. Рапсодія Стрільця — це не великий, розгалужений вестерн. Дотримуючись стриманого мінімалізму, іноді здається, що він виник у результаті співпраці Хемінгуея та ради квакерів. Хто б міг подумати, що така неймовірна комбінація може бути настільки виграшною? -- Келлі Флінн