Птахи Америки Lorrie Moore

Довгоочікувана збірка оповідань — загалом дванадцять — одного з найзахопливіших письменників сьогодення, відомого автора «Хто керуватиме жаб’ячою лікарнею?» і Самопоміч. Історії, надзвичайні своїм розмахом, емоційною силою та темним сміхом, а також простою красою та силою їхньої мови. Починаючи з першої історії «Віллінг» — про другосортну кіноактрису років за тридцять, яка повернулася до Чикаго, де вона робить занедбаний номер мотелю своїм домом і вступає в стосунки з механіком, який не має жодного уявлення про те, ким вона є як людина. «Птахи Америки» розгортають вражаюче блискучу серію портретів розгублених, загублених, неспокійних людей. наша Америка. У оповіданні «Що більше, ніж я можу сказати про деяких людей» («Немає нічого складнішого у світі — ні квітки, ні каменю — як один привіт від людини»), жінка, щойно розлучилася з її чоловік у давно запланованій подорожі Ірландією з її матір'ю. Коли вони вирушають в експедицію, щоб поцілувати камінь Бларні, образ мудрості та успіху, який завжди висувала її мати, вислизає, щоб показати панічну жінку, якою вона є насправді. У «Шарадах» сімейна гра на Різдво перетворюється на смішне й проникливе (і надзвичайно засмучувальне) розкриття сімейних зв’язків, що руйнуються. У фільмі «Життя громади» сором’язлива, майже відлюдна бібліотекарка, яка народилася в Трансільванії та виросла у Вермонті, переїжджає до свого хлопця, місцевого анархіста, у маленький університет місто, і почнеться пекло. А в «Чотири пташки, що кличуть, три французькі курки» жінка, яка проходить через етапи горя, оплакуючи смерть свого кота (Anger, Denial, Bargaining, Häagen Dazs, Rage), сприймається її друзями як така, що справді оплакує інших. проблеми: неминуча смерть її батьків, син, якого вона ніколи не мала, Боснія. У своїй найприголомшливішій книзі Лоррі Мур досліджує особисте та універсальне, своєрідне та буденне, з усією дотепністю, жвавістю та поривів, які зробили її однією з найкращих оповідачок нашого часу.