Осколки нас K Caverly R

Ми збираємося щосереди ввечері в готельному номері №364. Ми залишаємося там до ранку — цілуємося, сміємося, лікуємо одне одного. Ми обидва розбиті люди: він зі своєю сім’єю алкоголіків, я зі своєю вбитою. Я не знаю, хто він; Я не питаю його імені. Я не питаю його. Мені подобається лише те, як він змушує мене відчувати, як він змушує мене забути, наскільки я самотній у цьому світі, і наразі це все, що мені потрібно. У нас є три правила: 1) Ніякого сексу. 2) Ніяких особистих питань. 3) Не можна виходити з номеру готелю до ранку. Ніколи. Протягом чотирьох місяців я дотримувався правил. Я приходив у готельний номер щосереди ввечері, і його присутність завжди виліковувала мене. Я був щасливий з ним. Але одного вечора він не з’являється. Тож коли я чую крик у коридорі, я не можу втриматися. Я порушую правило номер три. Я виходжу з кімнати. Відтоді моє життя ніколи не було таким, як раніше.