Окільцьовані Сергей Устюгов

Неприємності почалися під ранок. Спочатку згасло світло, потім почався сильний снігопад, якого зроду не бачили. Слідом ударив мороз градусів під сорок. Село завмерло – починалося щось погане. Голова колгоспу Іван Петрович стукав клавішами телефону, з напругою дув у трубку – нічого. Що таке? Терміново треба бігти до контори, може там телефон працює. Вискочивши за ворота, Іван Петрович різко зупинився і задер голову. Такого він не бачив. По всьому колу села, за околицею, від самого неба до землі палало північне сяйво. Невіруючий, хоча останнім часом він уже почав сумніватися, тим більше, якщо керівництво країни вірить, Іван Петрович почав поминати Бога. Незважаючи на ранній ранок, вулиці були сповнені народу. Старі та діти, мужики та жінки всі дивилися на диво. Багато хто молився, особливо жінки. Північне сяйво тривало хвилин десять. Світло на селі, однак, не з'явилося, і зв'язку теж не було. Даремно Іван Петрович терзав конторський телефон. Тиша.