Пам'ятники не є тим. Правителі, які не заслужили слави Ари Турунен

У різних куточках світу цікавий турист постійно натикається на статуї грізних чоловіків — піших і кінних. Місцеві жителі не помічають ці пафосні пам'ятники, вважаючи їх невід'ємною частиною міського пейзажу. Найчастіше брови героя насуплені, пронизливий погляд спрямований в далечінь, постава гордовита, а в руках він тримає зброю або вказує одній з них у світле майбутнє. Увічнені в камені та бронзі, ці лідери знайомі городянам за підручниками історії, романами та кінофільмами. Тим часом саме ці люди колись принесли своїм країнам славу і визначили їхнє становище на світовій карті. Книга фінського письменника та дослідника Арі Турунена відкриває нам не героїчні, а непривабливі сторони могутніх діячів. Правителі, політики, завойовники — чим більше людей вони вбивали, захоплювали та підкоряли своїй волі, тим більшою ймовірністю їм споруджували пам'ятники. Великі герої своєї батьківщини у сусідніх державах зазвичай вважалися лиходіями та злочинцями. Олександр Македонський, Володимир Ленін, Васко да Гама, Іван Грозний, Мартін Лютер та інші діячі тут — не герої, а «погані хлопці», яких поєднує одна риса: сперечатися з ними було страшенно небезпечно.