Книга мечів Фред Сейберхэген

Мічі ці були викувані на неживій, вичерпаній вітрами гірській вершині, у вогні, здобутому з утроби землі, з металу, що впав з неба. Їх загартувала в людському поті та людській крові рука Вулкана, Бога-Ковальця. Було дванадцять Меч, створених, як знаряддя затіяної богами вибагливої гри. Кожен Меч був наділений дивовижною силою - перемагати в битві, або убивати ще страшнішими засобами ... відводити ворогові очі або вбивати його душу ... дарувати незмінну удачу або зцілювати ... Лише одна жива істота бачила, як кувалися ці могутні Мечі, - людина на ім'я Джорд. І замість руки, що Вулкан узяв у нього в ту незабутню ніч, Джорд отримав один із Мечів. Він мав дістатись у спадок його синові. Поки Марк ріс, Меч висів на стіні батьківського будинку. Хлопчику добре відомі його гострота та надприродна досконалість. Але він не усвідомлює сили меча доти, доки одного разу люди герцога Фраткіна не приходять, щоб забрати Меч у Джорда. На очах у Марка Меч кидається в бій, волаючи від внутрішньої люті, мало дбаючи про життя свого власника. Коли бій закінчується, люди герцога мертві, але разом з ними впали Джорд і старший брат Марка. По дорозі він приєднується до компанії мисливця на драконів Нестора, також власника Меча, і двох його помічників — великого, що здається простаком, Бена і гарненької Барбари. Але вони не знаходять спокою, якого шукали у сера Ендрю. Бо могутні сили прийшли в рух, що спонукає жага влади над своїми побратимами-людьми, яку обіцяють Мечі — жорстокий герцог Фраткін, Срібна Королева Ямбу на чолі безжального чаклунського війська, жадібний Синій храм, який бажає знайти Мечі, якими він сам колись володів Далі роки боротьби невблаганно підштовхують Марка і його супутників до переломного моменту, коли Мечі зустрінуться в битві. Тоді Марку доведеться розпочати гру, якою не можуть більше керувати навіть боги.