Камінь Терпіння Атик Рахими

Рахімі («Земля та попіл») отримав Гонкурівську премію 2008 року за цей короткий мелодраматичний роман, дія якого розгортається на тлі насильства між фракціями десь в Афганістані чи деінде. Він розповідає про обмежені рухи жінки-мусульманки, здебільшого прикутої до будинку, де вона годує свого чоловіка в комі, якого застрелив інший джихадист. Жартівливий, запальний мулла наносить небажані візити, а сексуально погрозливі солдати вриваються до її будинку. Хоча такі події породжують напругу та драматизм, культурному та історичному середовищу роману бракує конкретності, і Рахімі, можливо, помилився, нечітко окресливши політичний контекст історії. Для деяких читачів його глибока увага до об’єктів і просторів може компенсувати різкий сповідальний тон, який розвивається пізніше, коли оповідач розкриває прокляті таємниці безвідповідального тіла свого чоловіка та надто очевидно виконує передумову книги, називаючи його каменем свого терпіння. . Переклад Макліна бездоганний, але спогади оповідача здаються невдалими; зарозумілість каменю терпіння межує з трюком; а випадки насильства чи сексуального характеру здаються надмірно визначеними.