Епоха емпатії Франс Вааль де

«Важливе та своєчасне повідомлення про біологічне коріння людської доброти». — Десмонд Морріс, автор «Голої мавпи» Хіба ми сторожі наших братів? Чи є у нас інстинкт співчуття? Або ми, як часто вважають, на землі лише для того, щоб служити власному виживанню та інтересам? У цій книзі, що спонукає до роздумів, відомий автор книги «Наша внутрішня мавпа» досліджує, як емпатія приходить природним чином у різноманітних тварин, у тому числі й у людей. Вивчаючи соціальну поведінку тварин, наприклад зв’язок, стадний інстинкт, формування довірливих альянсів, вираження втіхи та розв’язання конфліктів, Франс де Вааль демонструє, що тварини – і люди – «заздалегідь запрограмовані, щоб простягати руку». Він виявив, що шимпанзе піклуються про партнерів, поранених леопардами, слони пропонують «заспокійливе бурчання» молодим дитинчам у біді, а дельфіни підтримують хворих товаришів біля поверхні води, щоб вони не потонули. З першого дня люди мають вроджену чутливість до облич, тіл і голосів; ми створені, щоб відчувати одне одного. Теорія де Ваала суперечить припущенню про те, що люди за своєю природою егоїстичні, що можна побачити в політиці, законодавстві та фінансах, і про це, здається, свідчить поточна жадібність - обвал фондового ринку. Але він називає обурення громадськості відсутністю співчуття з боку уряду США після урагану Катріна як значну зміну поглядів, яка допомогла Бараку Обамі стати обраним і започаткувала те, що цілком може стати епохою співпереживання. Завдяки кращому розумінню значення емпатії для виживання в еволюції, як вважає де Ваал, ми можемо працювати разом над більш справедливим суспільством, заснованим на більш великодушному та точному погляді на людську природу. Написана непрофесійною прозою з великою кількістю анекдотів, їдкого гумору та проникливий інтелект, «Епоха співпереживання» є важливою книжкою для нашого скрутного часу.